Методичні поради

Корисні  сайти: 

В допомогу заступникам директорів  з навчально –виховної роботи

       Особистісні риси, що повинен мати педагог для того, щоб успішно займатися педагогічною діяльністю для розвитку творчих рис особистості

1.Педагогічні здібності, тобто внутрішнє натхнення , міцне бажання займатися педагогічною діяльністю.
2.Педагогічна спрямованість ( захоплення педагогічною діяльністю та намагання досягнути в ній істотних результатів і гуманно –оптимістичне ставлення до своїх вихованців , велика любов до них)
3. Уміння педагогічно спілкуватися ( це різноманітні форми психологічної взаємодії педагога з учнями як під час занять , так і поза ними)
4.Педагогічна творчість( джерело ініціативності , активності , натхнення).

Вимоги до сучасного вчителя

1.     Знати досконально свій предмет.
2.     Виховувати загальнолюдські ідеали засобами свого предмета.
3.     Зміст освіти повязувати з життям.
4.     Стимулювати відчуття життєвої потреби знань.
5.     Здійснювати ранню професіоналізацію, плекати здібності.
6.     Розвивати вміння самостійної роботи в сфері даної науки.
7.     Заохочувати до самоосвіти, самовиховання.
8.     Розвивати усне і письмове мовлення.
9.     Прищеплювати національну та релігійну свідомість


Як допомогти дитині стати популярною ?

( Рекомендації вчителям , що допоможуть розвинути творчі риси особистості  і стати дитині популярною серед однолітків)

1.     Проаналізуйте причину, яка могла викликати таку ситуацію.
2.     Налагодьте контакт .Дитині важливо знати, що педагог ставиться до неї прихильно та уважно.
3.     Створіть ситуацію в класі , за якої учень міг би виявити себе з найкращого боку.
4.     Аналізуйте участь батьків у справах класу.
5.     Спробуйте не тільки підвищувати авторитет дитини серед учнів, а й переконувати в цьому саму дитину. Навчіть ї шанувати в собі хороше. Любити себе.
6.     Допоможіть батькам навчати  дитину контактувати з іншими, займатися самоаналізом, проектувати свої успіхи.

Техніка позитивізму  в роботі з неуспішними
(Рекомендації вчителям , що допоможуть розвинути творчі риси особистості  з «слабким учнем»)

1.Не ставте неуспішного учня в несподівану ситуацію «запитання –відповідь», дійте час підготуватися.
2.Бажано , щоб учень учився викладати думки письмово.
3.Засвоєння великого за обсягом і складністю матеріалу давайте порціями.
4. Не  змушуйте неуспішних відповідати новий , щойно засвоєний на уроці матеріал. Учень має опрацювати його вдома.
5.Шляхом правильної тактики опитувань та заохочень ( не тільки оцінкою , а й зауваженнями на кшталт « відмінно», « молодець») виховуйте в учня впевненість  у своїх силах, у своїх знаннях, у можливості вчитися. Ця впевненість допоможе в стресових , екстремальних ситуаціях.
6. Тактовно оцінюйте невдачі , адже учень сам їх болісно сприймає.
7. Під час підготовки відповіді дайте час для перевірки та виправлення написаного.
Якомога менше заважайте . Створюйте спокійну . а не нервозну обстановку.

Інформація для  вчителя під час підготовки до педагогічної ради за темою: « Роль потенціалу уроку в розвитку творчих здібностей учнів , їхньої особистості в умовах здійснення диференційованого підходу до учня»
Форми навчання( взаємодія « учитель-учень»)
·        індивідуальні;
·        фронтальні;
·        колективні;
·        парні;
·        зі змішаним складом.
Форми навчання( класно –урочні)
-         урок;
-         лекція;
-         семінар;
-         практичне заняття;
-         лабораторне (дослідне) заняття;
-         конференція;
-         науково –теоретичне читання;
-         екскурсія;
-         колоквіум;
-         залік;
-         шкільна олімпіада;
-         консультація;
-         дидактична гра;
-         домашня навчальна робота учнів.

Тип уроку:
*Вступний.
*Урок із поглиблення знань.
*Практичне заняття.
*Урок систематизації та узагальнення знань.
*Урок з контролю знань. умінь, навичок.
*Урок вивчення нового матеріалу.
*Комбінований.

Методи навчання.
А. Методи викладання
- інформаційно –узагальнювальний;
- пояснювальний;
-інструктивно –практичний;
-спонукальний.
Б.Методи учіння
- виконавчий;
- репродуктивний;
- продуктивно –практичний;
-пошуковий.
В.Монологічні методи:
  - розповідь,
   -  лекція;
  - демонстрація.
Г. Діалогічні методи:
- бесіди.
Д.Методи організації:
 - джерела ( словесні, наочні, практичні);
 - логіка ( індуктивні, дедуктивні);
 - мислення  ( репродуктивні та проблемно –пошукові);
 - управління   ( методи самостійної роботи  і роботи під керівництвом учителя)
Інноваційні педтехнології
1.     ООН.( організація об'єднаного навчання)
2.     Розвивальне навчання
3.     Інтерактивні технології( робота в малих групах,робота в парах, «мозковий штурм».розвязання проблем,симуляції,займи особисту позицію, прес- метод, « мікрофон»,
 « коло ідей», «акваріум», дискусія, стратегії та заохочення);
4.     Проектна технологія.
5.     Модульна.
6.     Продуктивне навчання.

Канони сучасного уроку
1.     Учитель досконало знає природні можливості до навчання кожного учня.
2.     Кожен урок є навчальним. Виховним і розвивальним.
3.     Головним завданням уроку є розвиток інтелектуальної , вольової, емоційної, мотиваційної,пізнавальної,навчальної, виховної сфер.
4.     Вивчене на уроці має бути тісно пов’язане з майбутньою трудовою, громадською практикою самої дитини.
5.     Завдання, вправи треба брати з практики життя.
6.     Навчання і виховання на уроці буде тоді, коли діти хочуть і вміють навчатись і самовдосконалюватись.
7.     Постійний зворотний зв'язок у навчанні – запорука міцності знань.
8.     Постійна перевірка зошитів – це теж зворотний зв'язок.
9.     Здійснення диференційованого підходу до дітей.
10.                       Постійна самоосвітня робота самих учнів.
11.                       Взаємодопомога , навчання в парах, у групах.
12.                       Постійне навчання методів учіння.
13.                       Постійна рефлексія.
14.                       Постійна зміна видів діяльності.
15.                       Культ слова.
16.                       Збереження здоров'я дітей.
17.                       Введення самооцінки своєї діяльності з рефлексією з боку вчителя.
18.                       Системність, конкурентність, міра.
19.                       Довільна увага.
20.                       Кожен учень має на уроці говорити , висловлюватися, доповнювати, коментувати.
21.                       Багато читати і записувати.
22.                        Працювати з алгоритмом.
23.                       Бути емоційно насиченим.
24.                       Урок має вести авторитетний учитель.
25.                       Учити мислити , робити добро іншим і записувати.






Основні завдання підготовки вчителів до інтерактивної взаємодії , що сприяє розвитку творчих здібностей учнів , їхньої особистості в умовах здійснення диференційованого підходу до учня.
Організація науково –методичного та психолого –педагогічного супроводу підготовки вчителів до інтерактивної взаємодії з учнями:
1.     Забезпечення вчителів оволодінням певним рівнем компетенцій щодо інтерактивної взаємодії.
2.     Спонукання педагога до пошуку засобів, форм і методів реалізації інтерактивної освіти.
3.     Орієнтування вчителя на осмислення ним результатів своєї роботи.
4.     Сприяння виробленню педагогом критеріїв оцінки й самооцінки результатів.

Критеріями готовності вчителів до інтерактивної взаємодії виступають:
·        знання психологічних особливостей віку дітей;
·        вміння встановлювати контакт з кожним учнем і класом;
·        вміння налагоджувати позитивну психологічну атмосферу ;
·        вміння створювати дух співтовариства;
·        володіння методикою організації і проведення інтерактивного навчання та виховання.

Формування педагогів  до інтерактивної взаємодії


Особливості активної взаємодії

1.     Перебування суб’єктів освіти в одному змістовому просторі.
2.     Сумісне занурення в проблемне поле задачі.
3.     Узгодженість у виборі засобів і методів реалізації розв’язування задачі.
4.     Сумісне входження у близький емоційний стан.


Особливості педагога , який організовує інтерактивну взаємодію
·        Адекватні ціннісні орієнтації.
·        Розвинуту професійну свідомість
·        Інноваційну обізнаність
·        Гнучке професійне , креативне, критичне мислення
·        Готовність до сприйняття нової інформації
·        Швидкість і точність адаптації поведінки
·        Розвиненість комунікативних умінь
·        Прагнення до саморозвитку і самовдосконалення

Критерії готовності вчителів до інтерактивної взаємодії:
1.Знання психологічний особливостей віку дітей
2.Вміння встановлювати контакт з кожним учнем.
3.Вміння налагоджувати позитивну психологічну атмосферу.
4.Вміння створювати дух співтовариства.
5.Володіння методикою організації і проведення інтерактивного навчання.

Методичні рекомендації щодо організації інтерактивного навчання та виховання  Метод проектів
1.     Звертати увагу на підготовку приміщення до роботи.
2.     Підготувати необхідне обладнання та ресурси до заняття.
3.     Забезпечити психологічну підготовку учасників.
4.     У роботі під час проведення інтерактивного навчання повинно бути не менше 30 учасників.
5.     У роботі повинні бути задіяні всі учасники.
6.     Обов’язково підбивати підсумки , відмічати позитивні зміни в учнях, стимулювати їх на подальшу роботу.

Метод проектів
Метод проектів зводить процес навчання і виховання до вирішення проблемних ситуацій. Серед об’єктивних переваг цього методу виділяють мотиваційну спрямованість і розвиваюче значення . Метод проектів передбачає використання сукупності дослідницьких , пошукових, творчих за своєю суттю методів , прийомів, засобів.
Суть методу проектів – стимулювати інтерес учнів до нових проблем, які передбачають наявність певної суми знань  як інструментів , та через проектну діяльність , що передбачає розв’язання однієї або кількох проблем, показати практичне застосування набутих знань.
Позитивним у проектній діяльності є набуття учнями таких умінь і особистісних рис:
·        формування системи знань про проекти;
·        формування проектного мислення , мотивів і поведінки партнерства та співробітництва;
·        планування своєї роботи;
·        використовування багатьох джерел інформації;
·        уміння самостійно відбирати й накопичувати матеріал;
·        уміння аналізувати;
·        уміння аргументувати факти;
·        уміння приймати рішення;
·        уміння встановлювати соціальні контакти;
·        уміння створювати кінцевий продукт;
·        уміння презентувати створене перед аудиторією;
·        здатність оцінювати себе і одне одного.
Підготовка до оволодіння новою за змістом і формою діяльністю – проектуванням – вимагає від учнів засвоєння не однієї конкретної галузі знань, а їх синтезу. Вони вчаться самовиражатися , бути реалістами, адекватно реагувати на перемоги і невдачі, самостійно приймати рішення й застосовувати знання в незвичних , нових ситуаціях.
Цінність методу проектів полягає в тому, що він орієнтує учня на створення певного продукту , а не просто на вивчення навчальної теми або участі у якомусь виховному заході.
Дії, безпосередньо пов’язані з реалізацією проекту , потребують певного обсягу спеціальних знань, умінь і навичок, володіння сукупністю способів поведінки , які забезпечують успіх особистості в самореалізації:
-         навчання виконує певні соціальні ролі;
-         вміння керувати фактами в життєдіяльності;
-         вміння ставити відкриті запитання й давати на них відповіді;
-         вміння прислуховуватися до ідей інших та вдосконалювати свою власну точку зору;
-         здатність відповідати за результати своєї діяльності , не шукати в інших людях причин своїх невдач та труднощів;
-         вміння правильно користуватися часом;
-         здатність розуміти свої почуття та обмеження ;
-         здатність бути гнучкими в стосунках -співпрацювати і бути партнерами.
Залучення учнів до проектної діяльності сприяє розвитку творчості, ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес і самовдосконалення.
Метод проектів характеризується такими особливостями:
-         наявність значущої проблеми;
-         значущість передбачуваних результатів;
-         самостійна діяльність учнів;
-         структурування змістової частини проектів;
-         використання дослідницьких методів.
Проекту властива чітка структура, яка відображається в його положенні або програмі.
                        Структура проекту:
1.     Назва проекту.
2.     Актуальність проекту.
3.     Мета і завдання проекту.
4.     Етапи реалізації проекту.
5.     Визначення термінів реалізації проектів.
6.     Учасники проекту.
7.     Умови участі в проекті, види діяльності учасників, форми взаємодії організаторів проектної діяльності з його учасниками та іншими суб’єктами.
8.     Ресурси для реалізації проектів.
9.     Критерії оцінки роботи окремих учасників і проекту в цілому.
10.                       Результати проекту, можливі варіанти продовження й розвитку проекту.
11.                       Автори, координатори, організатори проекту.
Структурні елементи проекту можуть змінюватися залежно від конкретної мети і завдань.
Діяльність учнів у процесі проектування здійснюється поетапно. Більшість дослідників вказують на три етапи.
Підготовчий етап:
                    - підготовка учнів до роботи;
                    - визначення проблеми;
                    - формулювання мети та завдання щодо її розв’язання;
                    - визначення форми кінцевого продукту;
                    - висунення гіпотези;
                    - обговорення методів дослідження.
Технологічний етап:
·        визначення основних джерел;
·        розподіл роботи між членами групи;
·        збирання інформації стосовно визначеної проблеми;
·        пошук учнями особистих розв’язків цієї проблеми;
·        вирішення проміжних завдань;
·        розв’язання проблеми;
·        складання порт фоліо;
·        аналіз отриманих результатів;
·        формування висновків.

Заключний етап:
·        оформлення проекту;
·        здійснення його захисту;
·        підбиття підсумків.

Плануючи проект, вОбробкачитель має передбачити його місце в навчально –виховному процесі . Зокрема проектування може бути частиною навчальної чи виховної програми і тривати протягом одного дня на тиждень , охоплювати період у два –три тижні або декілька місяців. Звісно довготривале проектування , метою якого є відеофільм , випуск брошури , творча виставка , акція або інший кінцевий продукт , потребує більш детального планування , ніж короткотермінове. Обсяг часу , необхідного для проектування , залежить від різних обставин: від того, наскільки добре педагог знає учнівський клас, групу, настільки проект забезпечений методично.
     Ефективність проекту визначається за критеріями оцінювання отриманих результатів . Аналіз літератури свідчить , що дослідники даної проблеми не мають одностайної думки.
За П.Лернером.
1.      Аргументовність вибору теми , обгрунтування потреби , практичне спрямування проекту та значущість виконаної роботи.
2.      Обсяг і повнота розробок , виконання ухвалених етапів проектування , самостійність , закінченість , підготовленість до сприйняття проекту іншими людьми , матеріальне втілення проекту.
3.      Аргументованість пропонованих рішень, підходів , висновків , повнота бібліографії , цитування.
4.      Рівень творчості , оригінальність теми , підходів , знайдених рішень . пропонованих аргументів ; оригінальність матеріального втілення та представлення проекту.
5.      Якість записки :оформлення, відповідність стандартним вимогам, публікація та структура тексту, якість ескізів , схем, рисунків, якість і повнота рецензій.

За Д.Левітесом
1.     Теоретичне обґрунтування та характер постановки мети.
2.     Відбір навчального змісту відповідно до заявленої системи, мети і завдань.
3.     Гуманістична спрямованість навчання.
4.     Рівень технологічної розробки проекту.


За П. Кендзьором
1.     Завершеність.
2.     Інформованість.
3.     Доказовість.
4.     Наочність.
5.     Законність.


За М. Бухаркіною
1.     Чи досягнуто дидактичної мети.
2.     Чи розв’язано всі поставлені методичні завдання.
3.     Які компетентності та завдання , уміння і навички було сформовано при створенні проекту.


Застосування методу проектів у навчально –виховному процесі передбачає певну готовність учнів, а саме:
·        ініціативність, здатність до організаторської діяльності;
·        комунікативність і стиль спілкування;
·        креативність , позитивне ставлення до інновації;
·        особистісна самореалізація , прагнення до саморозвитку та самовдосконалення.

Типи  педагогічних проектів
Сучасні дидакти пропонують класифікації проектів за різними критеріями

За метою та результатом діяльності розрізняють такі типи проектів: дослідницький,  творчий, ігровий, інформаційний, практико –орієнтовний.
За змістом проекти можуть бути моно предметними, між предметними, над предметними( поза предметними, мета предметними)
За місцем у дидактичному процесі проекти визначають як випереджальні, поточні, тематичні, підсумкові.
За кількістю учасників їх поділяють на індивідуальні, колективні( парні, групові).
 Характер управління проективною діяльністю може бути безпосереднім , прихованим, опосередкованим.
За тривалістю розрізняють міні –проекти( впродовж уроку, заняття), короткочасні ( кілька уроків з теми), середньої тривалості ( до місяця), тривалі ( кілька місяців) , лонг етюдні ( що повторюються систематично, часом щорічно з метою моніторингу певних явищ, подій).
За характером контактів проекти визначають як внутрішні, зовнішні та міжнародні. На практиці , як правило, використовують змішані типи проектів.
  За ступенем самостійності у визначенні , плануванні та розв’язуванні проблем можна визначити проекти : репродуктивно – дослідницькі, або відтворювальні ( на основі повторювання діяльності за певним взірцем , алгоритмом), які використовують для тренування , підготовки вчителів до подальшої самостійної діяльності ; частково – пошукові ( вчителю пропонують сформульовану проблему , мету, завдання, вибір шляхів її розв’язання ) ; дослідні та експериментально –дослідні чи науково –дослідні ( пропонують сформовану проблему , мету, завдання, а вчитель самостійно висуває гіпотезу або шляхи розв’язання , складає план перевірки чи досягнення результатів); евристичні  або творчі ( вчитель сам обирає проблему, формулює мету , завдання , шляхи та засоби її розв’язання , отримує й перевіряє результат).
За остаточним результатом педагогічні проекти можна розділити на теоретичні, теоретико –практичні та практико –орієнтовані.

Робота над колективним проектом здійснюється за загальним алгоритмом і передбачає такі основні етапи:
І. Підготовчий( діагностико – прогностичний)
             1. Визначення мети і завдань проекту.
              2. опис проекту, його основних етапів, створення моделі.
              3. Експертиза проекту.
              4. Пошук методик і засобів виконання проекту.
ІІ. Організаційний.
1.     Розподіл учасників на групи.
2.     Конкретизація завдань кожної групи.
3.     Складання плану діяльності кожної групи, координація роботи груп.
4.     Розподіл обов’язків між членами групи.
5.     Підготовка необхідних матеріалів , засобів.
ІІІ. Діяльнісний.
Виконання завдань членами груп за складеними планами та обраними методиками.
ІV. Узагальнювально –підсумковий.
1.Обробка , аналіз та узагальнення  результатів.
2. Звітування груп.
3. Оцінювання результатів діяльності.

Навчальний проект – це форма організації занять , яка передбачає комплексний характер діяльності всіх його учасників з отримання освітньої продукції за певний проміжок часу ( за А. Хуторським); це спільна навчально –пізнавальна , творча або ігрова діяльність учнів – партнерів , яка має спільну мету , узгоджені методи , засоби діяльності , спрямована на досягнення спільного результату з розв’язання певної проблеми , значущої для учасників.

Бланк опису педагогічного проекту

1.     Назва проекту.
2.     Учасники проекту( ПІП, місце роботи, посада, кваліфікаційна категорія).
3.     База реалізації проекту( місце, заклад).
4.     Обґрунтування вибору проблеми.
5.     Мета та завдання проекту.
6.     Характеристика проекту .
За остаточним результатом: теоретичний, практико – орієнтовний,теоретико – практичний.
За змістом : моно предметний,між предметний, над предметний.
За кількістю учасників: індивідуальний, колективний( парний, груповий.)
За тривалістю: міні –проект, короткочасний, середньої тривалості , довготривалий , лонг етюдний.
За ступенем самостійності : репродуктивно –дослідний , частково –пошуковий , дослідний чи експериментально – дослідний, евристичний.
За характером контактів : внутрішній, зовнішній, міжнародний.
7.     Термін реалізації проекту.
8.     Прогнозований результат.
9.     Ресурси.
10.                       Потреби.
11.                       Етапи та завдання реалізації проекту.
12.                       Результати проекту.
13.                       Моніторинг та оцінювання  проекту.
Загальні ви

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)